Яким ти повернешся?, Росоховатский Игорь Маркович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Яким ти повернешся?

— Я вам дуже вдячна, ви так багато для мене зробили. Вона відчула приємне тепло на голові, ніби хтось легенько куйовдив її волосся. — Поглянь униз, Віто! Під ними пропливали пасма гір, покриті туманом, виблискували стрічки річок, зеленіли поля. — Наче в казці, — прошепотіла дівчинка. — А в космос ви теж могли б отак полетіти? — Міг би, — відповів сигом. — А що ви можете ще незвичайного? Він посміхнувся і замислився. “Чому дорослим іноді так важко відповідати на наші запитання? Мабуть, тому, що вони гадають, ніби все знають”, — подумала Віта і, щоб допомогти Валерію Павловичу, запитала: — А на дно моря теж можете пірнути? — Можу. Він думав про дівчинку, її матір, бабусю, про себе, про те, що на нього чекає: “Я несу її на своїх руках, але вона мені потрібна більше, ніж я їй. Навіть мої творці не думали, як вона мені буде потрібна!” “Найважче довелося б їм. А тепер? Як вони хвилюються, підозрюючи мене в злочинних намірах! А вони ж іще узнають всю правду… Чи зможуть зрозуміти?” “Розгону не потрібно. Швидкість виникає одразу ж, як спалах світла. Тільки так можна подолати бар’єр”. “Люди завжди долають бар’єри. Те, що вони зуміли створити нас, мабуть, найбільший бар’єр. Вони дали нам те, чого позбавлені самі: всемогутність і безсмертя, а ми їм — тільки надію. зараз ця дівчинка дарує мені свою ласку і захоплення, а чим віддячу я? І чи потрібно це їй?”

Книга закрыта по требованию правообладателя.