Іван і Чорна Пантера, Лис Володимир Савович, полная версия книги, без сокращений, читать онлайн

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Іван і Чорна Пантера

Іван таки пішов до Омеляна. Бо Руський з нього сміється, а Круциха може за маму альбо сестру питати. А в Івана такий настрій, що говорити не хочеться. Та в Омеляна з трьох столів два вже забиті. Іван бере собі пляшку «Оболоні» й горішки, примощується в куточку. Та до нього підсідає Петро Гнилець, що перед тим за сусіднім столом «заводився», аж його за барки брали. – Понімаєш, яка холєра, їздив знов до району, купив білєта, а хоч би гривника виграв, – жаліється. – Ну, хіба то справедливість? Виграшу нема, а баба пиляє. Каже – ти й на маршрутку потратився, і на білєт, і на сто грам, а пользи ніякої… Про Петрову пристрасть до гри у всілякі лото знають всі. Як і те, що він ще нічого не виграв. – От, а ти, Іване, що купив би, якби виграв мільйон? – взявся доскіпуватися Петро після того, як вицідив собі у горлянку з пляшки рештки пива. – Я би, блін, купив собі трахтура й зажив би, як настоящий хазяїн. А ти що купив би? Іван задумується. Думає довго. Петро встигає за цей час піти й замовити в борг п’ятдесят грамів горілки. Вертаючись, ніби ненароком зачіплює пляшку за сусіднім столом. Але сам же її якось і ловить. Степан Куциків пробує перечепити Петра ногою. У барі вже стоїть шум і гам.

У нас есть только неполная версия книги.

Книга закрыта по требованию правообладателя.